Джерела

Дані про елементи та нукліди взято з наведених нижче джерел. Де джерело встановлює умови ліцензії, їх зазначено, і дані, узяті з цього джерела, залишаються під дією цих умов.

Деякі властивості обчислено, а не взято з джерел.

Наскільки на дані можна покладатися, визначають Умови користування.

• NUBASE2020 Періоди піврозпаду, моди розпаду та їхні ймовірності, спіни й парності, надлишки маси, поширеність ізотопів і роки відкриття для кожного відомого нукліда, а також масове число, що наведене для елементів без стандартної атомної маси. Цитувати як F. G. Kondev et al., Chinese Physics C 45, 030001 (2021).
• NIST Atomic Spectra Database Енергії іонізації, довжини хвиль та відносні інтенсивності ліній випромінювання, стадії іонізації, електронні конфігурації, символи термів і енергії рівнів. Праця уряду США, використана із зазначенням авторства NIST.
• Рекомендовані значення фундаментальних фізичних сталих CODATA Значення, невизначеності та одиниці фізичних сталих за коригуванням 2022 року. Цитувати як P. J. Mohr, D. B. Newell, B. N. Taylor and E. Tiesinga, Reviews of Modern Physics 97, 025002 (2025), також за ліцензією CC BY 4.0 як arXiv:2409.03787. Опубліковано NIST як Standard Reference Database 121, використано із зазначенням авторства NIST.
• Crystallography Open Database Символи Пірсона та просторові групи елементів і їхніх алотропних модифікацій. Обидва значення кожної форми взято з одного запису COD; структури визначили автори, на яких посилаються ці записи, зокрема R. W. G. Wyckoff у Crystal Structures (1963). CC0 (суспільне надбання). Цитувати як S. Gražulis et al., Journal of Applied Crystallography 42, 726 (2009) та Nucleic Acids Research 40, D420 (2012); багато записів надійшли через R. T. Downs and M. Hall-Wallace, American Mineralogist 88, 247 (2003).
• PubChem Точки плавлення, ван-дер-ваальсові радіуси й значення електронегативності, густина мангану, барію, празеодиму, йоду та платини, а також незалежна перевірка атомних мас, густини та точок кипіння. Формули та заряди іонів таблиці розчинності і формули відповідних кислот. Суспільне надбання, видано Національною медичною бібліотекою США.
• Lange's Handbook of Chemistry Густина твердих і рідких елементів, їхні теплоємності, теплоти плавлення, теплопровідність і питомий електричний опір, іонні радіуси та стандартні електродні потенціали елементів, а також критичні точки брому, хлору, йоду, ртуті, радону та сірки. Зони переходу та забарвлення метилоранжу й фенолфталеїну. Цитувати як J. A. Dean (ed.), Lange's Handbook of Chemistry, 15th ed. (McGraw-Hill, 1999), Tables 3.2, 4.1, 4.6, 6.3, 6.4, 6.5, 8.23, 8.27 and 8.28.
• Chemistry of the Elements Алотропні модифікації бору, вуглецю, кисню, фосфору, сірки, селену, телуру, полонію, арсену, стибію, силіцію, германію та олова, а також основні фази металів, з їхніми структурами й густиною. Ступені окиснення елементів і те, які з них поширені, а також хто і коли відкрив, виділив і назвав елементи до фермію включно. Цитувати як N. N. Greenwood and A. Earnshaw, Chemistry of the Elements, 2nd ed. (Butterworth-Heinemann, 1997).
• NIST Chemistry WebBook Критичні точки та густини водню, гелію, азоту, кисню, фтору, неону, аргону, криптону та ксенону. Цитувати як P. J. Linstrom and W. G. Mallard (eds.), NIST Chemistry WebBook, NIST Standard Reference Database 69. Використано із зазначенням авторства NIST.
• IUPAC Назви, символи та стандартні атомні маси елементів, а також нумерація груп і періодів.
• Вікіпедія Точки кипіння, теплоти випаровування, потрійні точки, спорідненість до електрона, магнітне впорядкування й температури надпровідності, емпіричні, розрахункові та ковалентні радіуси, поширеність у морській воді, а також геохімічні класи. Крім того, будь-яке значення, якого наведені вище джерела для елемента не дають, зокрема деякі алотропні модифікації, деякі символи Пірсона й просторові групи та деякі показники поширеності в земній корі й тілі людини. Зона переходу та забарвлення лакмусу, забарвлення універсального індикатора, а також повторне знебарвлення фенолфталеїну в сильнолужному середовищі. CC BY-SA 4.0. Наведені тут дані, узяті з Вікіпедії, поширюються за тією ж ліцензією.

• Опубліковані рівняння кривих плавлення Як зростають із тиском точки плавлення водню, гелію, азоту, кисню, неону, аргону, криптону та ксенону. Datchi et al. (2000), Span et al. (2000), B. A. Younglove, NBS (1982), і Singh et al. (2021); сталі для гелію та кисню — у транскрипції CoolProp.
• Визначення структур окремих фаз Структура ε-кобальту та низькотемпературна орторомбічна фаза диспрозію. Dinega and Bawendi (1999) і Darnell (1963).
• Johnson (2019) Оцінена частка кожного елемента, створена кожним процесом нуклеосинтезу. Цитувати як J. A. Johnson, Science 363, 474 (2019), table S1.
• Lodders et al. (2025) Поширеність елементів у Сонячній системі та в метеоритах. CC BY 4.0. Цитувати як K. Lodders, M. Bergemann and H. Palme, Space Science Reviews 221, 23 (2025).
• Asplund et al. (2021) Поширеність елементів у фотосфері Сонця, за передруком у Lodders et al. (2025). CC BY 4.0. Цитувати як M. Asplund, A. M. Amarsi and N. Grevesse, Astronomy & Astrophysics 653, A141 (2021).
• Rudnick and Gao (2003) Поширеність елементів у земній корі, як склад континентальної кори загалом. Цитувати як R. L. Rudnick and S. Gao, Composition of the Continental Crust, in Treatise on Geochemistry, Vol. 3 (Elsevier, 2003), Table 9.
• ICRP Publication 23 (1975) Поширеність елементів у тілі людини, як вміст в умовній людині масою 70 кг. Цитувати як International Commission on Radiological Protection, Report of the Task Group on Reference Man, ICRP Publication 23 (Pergamon, 1975), Table 110.
• Звіти IUPAC та IUPAP про відкриття й назви елементів Хто і коли відкрив елементи від менделевію до оганесону, а також хто запропонував назви сіборгію, гасію, майтнерію та наступних за ними елементів. Звіти Робочої групи з трансфермієвих елементів (1993) та Спільної робочої групи 2001, 2003, 2009, 2011 і 2016 (113, 115 і 117, 118) років, а також рекомендації IUPAC щодо назв 1997, 2003, 2004, 2010, 2012 і 2016 років, усі в Pure and Applied Chemistry. Звіти 2016 року поширюються за ліцензією CC BY-NC-ND 4.0.
• Дієтичні референтні значення EFSA Які елементи є визнаними незамінними поживними речовинами для людини, а також статус фториду й хрому. Цитувати як European Food Safety Authority, Dietary Reference Values for nutrients: Summary report, EFSA Supporting Publications 2017:e15121 (2017). Відтворення дозволено за умови зазначення джерела.
• Дієтичні референтні норми Національних академій США Які елементи є визнаними незамінними поживними речовинами для людини, зокрема натрій і хлорид. Цитувати як Institute of Medicine and National Academies of Sciences, Engineering, and Medicine, Dietary Reference Intakes reports (National Academies Press, 1997–2019).
• Maret (2016) Які елементи корисні для людини, хоч і не визнані незамінними, і які потрібні деяким мікроорганізмам: ванадій, нікель і вольфрам. CC BY 4.0. Цитувати як W. Maret, International Journal of Molecular Sciences 17, 66 (2016).
• Brown et al. (2022) Які елементи потрібні рослинам, зокрема силіцій рисові й хвощу та алюміній чаю, і які потрібні деяким бактеріям: натрій, кобальт, ванадій і селен. CC BY 4.0. Цитувати як P. H. Brown, F.-J. Zhao and A. Dobermann, Plant and Soil 476, 11–23 (2022).
• Токсикологічні профілі ATSDR Які елементи токсичні для людини в малих дозах: берилій, арсен, кадмій, стибій, барій, ртуть, талій, свинець і уран. Праця уряду США, видана Агентством з реєстру токсичних речовин і захворювань.